Олександр Довженко – вчитель, вояк, художник, письменник, карикатурист, дипломат.
І це не всі царини, в яких працював Олександр Довженко. Це згодом він став кінорежисером культових кінострічок «Україна в огні», «Земля», «Звенигора», «Арсенал» та ін. Це пізніше його визнають класиком світового кінематографа, а його стрічка «Земля» здобуде світове визнання і до наших днів входитиме у дванадцятку найкращих фільмів усіх часів і народів. За версією ЮНЕСКО цей фільм є одним з п’яти головних стрічок у світовій історії.
А до того в його «життєвому щоденнику» були інші, менш відомі, проте цікаві, захоплюючі, вражаючі «сторінки».
Про його життя – творче й особисте – багато чуток та легенд. Його архіви й досі не повернуто в Україну, а, наприклад, його щоденники закриті за наполяганням дружини.
На нього тричі здійснювали замахи.У 1944-му після повісті «Україна в огні» був звинувачений фактично у трьох розстрільних статтях, звільнений від усіх державних та громадських посад, виведений зі складу різних комітетів, редколегії журналу «Україна», звільнений від обов’язків художнього керівника Київської кіностудії. Отримав заборону жити і працювати в Україні. До останніх днів Довженко живе в Москві, працює на «Мосфільмі».
Проте очевидно одне – в душі його завжди центральне місце займала Україна. Він за нею тужив, він нею жив і про неї написав перед смертю: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».
25 листопада 1956р. О.Довженко помер у Москві, де його і поховали. Це був перший знімальний день фільму “Поема про море”.
Перепоховання його праху в Україні ще й досі не зроблено. Отже, шлях до землі, яку він дуже любив, триває…
Немає коментарів:
Дописати коментар