8 січня поетові з Шевченківських долин, найбільшому шістдесятникові з шістдесятників сповнилося б 90 років.
Василь Симоненко – знакова постать другої половини минулого століття – і не тільки в розрізі мистецькому, літературному, а й у контексті суспільному, оскільки його поезія перейнята таким потужним громадянським пафосом, що його могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці.
Творчий феномен Василя Симоненка – одного з найяскравіших представників шістдесятництва – зацікавлює передусім неповторністю художнього стилю, свіжістю і новизною поетичного мислення. Василь Симоненко витворив свою, альтернативну реальність з неповторним духовним світом і цінністю кожної особистості і протиставив її стандартним істинам радянської літератури. Він вирвався із замкнутого кола радянської ідеології, заперечив традиційні соцреалістичні цінності і взяв за орієнтир високу моральність, гуманізм, духовну і творчу свободу.
Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний для ворогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра.
За життя Симоненко встиг видати лише одну поетичну збірку і помер, не доживши до свого 29-річчя декілька тижнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар